СЦЕНАРІЙ СВЯТА МАТЕРІ

«Як Тобі живеться, рідна Мамо»

Хід свята

(Святково прикрашений зал. У центрі — образ Божої Матері, навколо рушники, квіти, композиція з калини та колосків. На стінах плакати: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям», «Без рідної мови, без пісні, без мами збідніє земля назавжди», «Серце матері — невичерпне джерело чудес».

Звучить запис української народної пісні «Ой зелене жито, зелене» у виконанні О. Білозір.
До зали входять мами, бабусі, вчителі.

Ведучий.

Гостей дорогих 
Ми вітаємо щиро, 
Стрічаємо з хлібом, 
Любов'ю та миром. 

Ведуча. 

Добрий день вам, люди добрі, 
Що зібрались у цій залі, 
Раді з святом вас вітати, 
Щастя і добра бажати. 

Ведучий

Хліб ясниться у кімнаті, 
Сяють очі щирі, 
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.

Учениця

Шановна наша родино! Просимо ласкаво вас на хліб, на сіль, на наше свято урочисте.
(Діти на вишитому рушнику підносять матерям і бабусям хліб-сіль. Звучить пісня «Мати наша— сива горлице», сл. Б. Олійника, муз. І. Карабиця)
 

Ведуча. 

У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.

 

 

 

Ведучий. 

Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.

Ведуча. 

Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

 

Ведучий.

І сьогоднішнє свято — це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

 (Звучить «Аве Марія» Шуберта. На фон і музики учениця читає вірш.)
 

Учениця. Ой маю я три матері, та всі три хороші—
Три матері, три квіточки, як три красні рожі.
Перша мати — Непорочна, ж лілея біла,
Із дитятком-немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати—це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька—Україна.
Третя мати—що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Ой маю я три матері, та всі три хороші,
Три матері, як три квітки, як три красні рожі.
 

Ведуча

Місяць травень — це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства.

 

Учень

За все, за все сьогодні впаду ниць
Перед Тобою, о Небесна Пані.
За всю красу Господніх таємниць,
Що світові такі чужі й незнані.
Я дякую за те, що під хрестом
Колись за мене Ти молила Бога.
Тоді перед зневаженим Христом
Кровавилась Твоя Душа убога.
За все минуле і майбутнє теж
Схиляю розум, серце і коліна.
Своїм бажанням не поставлю меж
Лиш через те, що я Твоя дитина.

(Пісня

 

Ведучий. 

 Друга наша ненька –Україна-матір. Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Золота чарівна сторона. З давніх - давен линули по світу слова про Україну, про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, про її щирий, веселий і працьовитий народ.

 

Учениця

Ой ти, ненька-Україна,
Я тебе кохаю,
В свiтi кращої країни
Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,
Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким
Стежина до хати.

Учень

Ой ти, сонечко ласкаве,
Свiти Українi,
Бiльше щастя, бiльше слави
Для дочок i синiв.
Вони вчора, позавчора
На Днiпрi i в полi
Через працю, через горе
Добувались волi.

Учениця

Ой тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
Прикрашати, пестувати
I мiста i села,
Гарну пiсню заспiвати
Для друзiв веселих.
 

 

(Пісня Моя Україно у вик. Вокальної)

 

Ведуча

Боже Великий, Боже Всесильний, ми грішні діти Твої, у покорі сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші.

Отче прости провини наші і провини батьків , дідів та прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку за безмежне милосердя до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину – Україну, волю, мир та щастя її дай.

 

Учениця

О Отче Наш, що в небесах єси,

Нехай повік святиться Твоє Ім’я.

Дай людям всім здоров’я і снаги,

Дай Божого твого благословення.

 

Учень

О краю мій! Свята руїно,

Новітня Троя в попелах,

Перед тобою гну коліно

І кличу: «Боже в небесах

За кров, за муки, за руїну

Верни, верни нам Україну».

 

(Пісня Молитва за україну у вик. Віки та Валі)

Ведучий. 

А третя наша ненька - Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигадувано цілий світ. Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.

 

Учні

Рідна мати...

Вона—любов, вона—печаль і втіха,
Жива вода на виразки душі.
Поки живе—обереже від лиха,
Завжди підтримає мене.

Учні

Рідна мати...
Зоряно й незгасно
Горить у серці повсякчас...
Вона мене виводить на дорогу,
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися у вишневії гілки.
 

(Звучить пісня                                               .)

 

Ведуча. 

Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

 

 

 

 

 

 

Учні

Швидко минають літа —
А в пам'яті все ожива:
І мамина чиста криниця,
І татові щирі слова,
І рідна батьківська хата,
Що в цілому світі одна...

Ведуча. 

І чуються матусині слова:
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги, За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські, і білява  хата.
 

(Звучить пісня Зоряна калина, вокальна вчителів)

Ведучий. 

Мати... Матуся... Ненька... З цим словом у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує нас у години радості й печалі.

Ведуча. 

Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла—сонечко прихилила б.
У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонечко, що дає життя всій родиш.

 

Учень. 

А хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій Землі безконечній
Веселого дому.
Невгамовний біль втрати найдорожчої у світі людини—матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе означала, коли не стане її на світі. 
 

(Пісня Мамо у виконанні Віки)

 

Ведучий. Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.

 

 

 

 

Читець. 

Дівчину вродливу юнак покохав:
Дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить Її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру.
Віддам за кохання і неньку стару».
Та мила його не боялась гріха,
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси».
Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин.
Мов кат, витяв серце у матері син...
І знову до милої з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах,
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло,
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?»

Ведуча. 

А народна легенда продовжує  історію. Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди матері, облив пекучими слізьми. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так, як рідна мати. І такою невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним та безтурботним, що ожило материнське серце, загоїлася рана. Підвелась мати й пригасла голову сина до грудей своїх. І пішли вони удвох степами широкими, і стали двома могилами високими. Тож недаремно в народі кажуть, що найсвятіша любов — материнська.

(Звучить пісня Як тобі живеться рідна мамо, у виконанні В.Гошівської)
 

Ведучий. 

Мати — всьому початок. Мати — берегиня роду, домашнього вогнища Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину. Вам, любі наші матері, щастя земного, здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші, а Матір Божа вас оберігає.
 

(Учениця читає молитву.)

 

 

 

Учениця. Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа—пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Учні

Низький уклін тобі, кохана,
В цей день великий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі!

 

Ведучий. 

Дарунків, золота не маєм,
Щоби до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що допоки будем жити—
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько,
Щоб діти всі цілого світу
Тобі співали «Многая літа».
 

(Звучить пісня «Многая літа».)